В’ЮЧАК, КА,
В’ючак, ка, м. Вьючное животное. Двугорбі в’ючаки, цибаті дромадери в піску глибокому немов купались. К. МХ. 15.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 260.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
В’ЮЧИТИ, ЧУ, ЧИШ, →← В’ЮРОК, РКА,